раїни. Власне бізнес-середовище в Україні завжди відрізнялася непрозорістю, практично всі галузі були представлені в «тіньовій» частини економіки, частка якої за різними оцінками становить від 40% до 60%. Управління бізнес-процесами лише в одиничних випадках здійснювалося за міжнародними стандартами, а самі бізнес-моделі компаній були побудовані, м’яко кажучи, на неконкурентних умовах. І якщо до 2013-2014 років і банки, і інвесторів – це певною мірою влаштовувало, то в 2017 році ситуація змінилася. Сьогодні українські банки заявляють про гостру нестачу якісного позичальника, для чого є низка причин.
Світові тенденції в регулюванні діяльності банків, в частині відповідності антикорупційним стандартам і вимогам організацій, які ведуть боротьбу з відмиванням грошей, призвели до того, що вимоги інвесторів і кредиторів до потенційного позичальника істотно посилилися. В Україні поступово впроваджуються загальноприйняті в світі бізнес-стандарти, і відбувається це, у першу чергу, завдяки інвесторам, які і диктують свої умови.
Власне бізнес виявився не готовим до нових вимог. З одного боку, продовжує процвітати «тіньовий» бізнес, заголовки новин в ЗМІ постійно рясніють історіями про афери в сфері державних закупівель, лобіювання інтересів великих монополістів і інші досягнення бізнесу «по-українськи». З іншого боку, кризові явища в економіці, падіння попиту та платоспроможності клієнтів, закриття ряду зовнішніх ринків, а також відсутність можливості залучення дешевих ресурсів на розвиток – змушують бізнес шукати можливості для оптимізації власних витрат і бізнес-процесів, виводити бізнес частково в тінь. Але необхідно розуміти, що це – глухий кут на шляху розвитку будь-якого бізнесу. Рано чи пізно на державному рівні будуть проведені необхідні реформи, які дозволять інвесторам і кредиторам оптимістичніше дивитися на Україну і включати її в свої стратегічні плани. До цього моменту бізнес повинен бути готовий перейти на нові, прозорі, зрозумілі для кредитора або інвестора стандарти. Він повинен відмовитися від подвійної бухгалтерії, зарплат в конвертах, непрозорої структури власності і управління, неринкових умов роботи. І той, хто зрозуміє це раніше і переналаштується швидше – зможе залучити дешевий ресурс, за рахунок якого проведе модернізацію, збільшить оберти і залишить за бортом своїх конкурентів.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що розвиток економіки, зростання зарплат, підвищення соціальних стандартів в Україні безпосередньо залежать від надходження зовнішніх інвестицій і масової доступності банківського кредитування, обсяги якого на сьогодні є незначними. При цьому фінансовий ресурс як в країни, так і за її межами є в достатку. За інформацією НБУ, банки очікують зростання кредитування у всіх сегментах протягом наступних 12 місяців, але об’єктивно навряд чи варто очікувати буму кредитування, так як є ряд невирішених системних проблем, про які йшлося вище. Виправити ситуацію цілком можливо, але домашнє завдання є як у держави, так і у бізнесу.