Кабінет Міністрів представив проєкт програми дій із дванадцятьма ключовими пріоритетами. Це рамковий документ, який з’явився в умовах безпрецедентних викликів: війни, економічної турбулентності та зростаючих ризиків стагфляції. Сам факт появи такого плану варто оцінювати як необхідний крок — він задає загальний вектор і окреслює найближчі орієнтири для державної політики.
Втім, справжнє випробування — у деталях. І саме економічна частина програми потребує найбільшої конкретики.
«Передусім — це ґрунтовний аналіз глобальних тенденцій та прогнозування розвитку світової економіки. Україна має “вписатися” в ці процеси, знайти власні ніші й уникнути ризику ізоляції чи повторення старих моделей, що втратили ефективність», — наголошує Альона Лебедєва, власниця української багатопрофільної промислово-інвестиційної групи компаній Аурум Груп.
Світова економіка переживає радикальний перехід від третьої промислової революції до четвертої. Йдеться про зміну енергетичної парадигми, коли викопне паливо поступово заміщується відновлюваними джерелами енергії. Виробництво відходить від класичних субтрактивних методів і переходить до адитивних технологій, зокрема 3D-друку, що відкриває шлях до використання нових матеріалів — графену, композитів, інших інноваційних рішень, які поступово витіснятимуть чорні метали та алюміній. Зростає роль програмного забезпечення, автоматизації та штучного інтелекту, а роботизація здатна частково замінити людську працю на виробництвах.
«Матеріальне виробництво залишиться основою економіки, але воно буде якісно трансформованим. Україна сьогодні має індустріальний уклад, сформований другою промисловою революцією, і його роль у світовій економіці неминуче скорочуватиметься. Єдиний правильний шлях — це структурна трансформація, яка дозволить нам врахувати нові тренди й інтегруватися в сучасний економічний мейнстрім», — підкреслює Лебедєва.
На перший план виходить потреба у фахівцях, здатних опановувати й впроваджувати нові технології. Це означає відродження професій інженера та технолога, але вже в сучасному, цифровізованому форматі, орієнтованому на глобальні ринки.
Українська економіка сьогодні стоїть на межі стагфляції — поєднання низьких темпів зростання з високою інфляцією. У такому контексті урядова програма має дати відповідь на питання щодо ресурсів для відновлення зростання економіки.
«Не менш принциповим є питання ресурсів. Вони повинні бути розраховані максимально реалістично, із чітким визначенням джерел фінансування. Так, головна ставка робиться на зовнішню допомогу, але в нашому випадку вона надаватиметься країні з непростою історією корупції. Тому ключова умова відновлення — беззастережне забезпечення верховенства права», — зазначає Лебедєва.
Важливо також враховувати тенденції світової торгівлі. Вільна торгівля з низькими тарифами поступово відходить на другий план, натомість зростає роль протекціонізму та захисту власного виробника. Для України це означає необхідність робити ставку на локалізацію виробництва.
«Якщо ми хочемо бути не лише реципієнтом допомоги, а активним гравцем, маємо розвивати власне виробництво, створювати внутрішні ланцюги доданої вартості й робити українську економіку менш залежною від імпорту. Локалізація — це не лише тренд, а й наша стратегічна умова виживання», — підсумовує Лебедєва.