Цьогорічний Давос ще раз нагадав усьому світу: Україна залишається в центрі глобальної уваги. З одного боку, нам аплодують за стійкість і величезний потенціал. З іншого – ставлять просте, але жорстке запитання: як ми захищаємо інвестиції й долаємо внутрішні виклики на зразок корупції? І поки що, на жаль, боротьба з нею – лише на папері.

«Іноземні інвестори готові вкладати гроші, але хочуть чітких гарантій. Безпека сьогодні – це не лише військові ризики, а й прозорі правила гри, захист бізнесу від свавілля судів та корупційних схем. Якщо раніше світ сумнівався, чи варто взагалі сюди вкладати, то тепер питання в іншому: як мінімізувати ризики?», – вважає Альона Лебедєва, власниця української багатопрофільної промислово-інвестиційної групи компаній «Аурум Груп».

Україна має чимало козирів. Наш оборонний сектор набирає обертів, усе більш самостійно забезпечуючи потреби Збройних Сил. Але його подальший розвиток безпосередньо залежить від грошей, які доводиться шукати переважно за кордоном.

«Водночас у нас під ногами лежить величезний резерв: реальна боротьба з корупцією, особливо на митниці, могла б поповнити бюджет на мільярди. Ці гроші сьогодні просто витікають “у нікуди”», – впевнена Лебедєва.

На полях Давосу знову лунали заклики до єдиної європейської безпекової політики, яка б охоплювала й Україну. Світ дедалі глибше усвідомлює: наша безпека – це й безпека всієї Європи. Однак, щоб цей зв’язок працював у реальному житті, ми маємо стати надійним партнером, готовим до стрімких і рішучих змін.

«Форум залишив по собі чіткий сигнал: безпека – фундаментальний чинник усього, що відбувається далі. Інвестиції йдуть туди, де є довіра, а довіра неможлива без прозорих правил гри. Корупція – це не лише питання моралі чи репутації, це про колосальні ресурси, які зараз освоюють ті, хто вміє «обходити» правила. Якщо ми хочемо економічного зростання, пора припинити ці тіньові схеми», – говорить Альона Лебедєва.

Тож, підсумовуючи, вона зазначила: «Відчуття після Давосу таке, ніби ми опинилися біля рубікону: перед Україною відчиняються великі можливості, але й постають великі виклики. Зробити якісний стрибок чи залишитися на місці – тепер залежить не лише від міжнародної спільноти, а й від нас самих. Чи готові ми виконати домашнє завдання, якого від нас чекають партнери і якого потребуємо ми самі? Відповідь на це запитання залежить від кожного громадянина та лідера в державі».